Сьогодні я вперше зіткнулась з діагнозом логопеда "кінетична дисграфія".Шукаючи інформацію по цій темі , знайшла таку статтю:
Найбільш часто зустрічається фонематичная дислексія і дисграфія (за традиційною термінологією акустична). Її описують під різними назвами практично всі автори. Дітям з цією формою дисграфії важко почути звуковий склад слова. Вони погано орієнтовані в звучанні слів, звуки мови плутаються, зливаються між собою в словах і самі слова нерідко зливаються один з одним.
Чутна мова погано сприймається. А для правильного письма необхідна тонка слухова диференціація звуків, аналіз всіх акустичних смислоразлічітельную ознак звуку. Виявляється фонематическая дисграфія на листі в замінах букв, відповідних фонетично близьким звуків. Дитина пише не те, що їй говорять, а те, що почула. Слово «щітка» пишеться як «чітка».
Часта помилка - заміна голосних навіть в ударному положенні. Что-то дитина розуміє точно, а щось дуже приблизно. Виникають труднощі і при засвоєнні правил правопису, тому що дитина не чує всіх змін звуку при граматичній зміні слів, не робить необхідних висновків та не відчуває зв'язку слів. Помилки виникають і при читанні: діти плутають літери, пропускають приголосні при збігу, переставляють склади, читають по здогаду.
Оптична дислексія і дисграфія
Оптична дислексія і дисграфія (зорова за іншою термінологією) обумовлена нестійкістю зорових вражень і уявлень. Щоб навчитися читати і писати необхіден вірний погляд на літери - літерний гнозис. Буква відрізняється від будь-якого іншого малюнка насамперед своєю умовністю, вона ніяк не пов'язана за змістом з тим звуком, який позначає.
В історії людства літери придбали таке велике значення, що в мозку, в його лівій півкулі, виділилася спеціальна область, що відповідає за букву. Порушення буквеного гнозису, просторових уявлень проявляється в труднощах засвоєння букв, їх замінах й викривленнях на письмі та при читанні. Змішуються і взаимозаменяются схожі по малюнку букви (З - Е, Р - Ь), літери, що відрізняються додатковими елементами (Л - Д, З - В), літери, що складаються з однакових, але по-різному розташованих у просторі елементів (Н - П - І , Т - Г).
Діти, яким важко запам'ятати букву візуально, можуть перевернути букву, пропустити або додати зайвий гачок. До оптичної дисграфії відносяться і дзеркальні перевороти букв. Дзеркальний переворот частіше притаманний шульгам, які можуть прочитати, написати і скопіювати букву, цифру або слово равновероятно в будь-якому напрямку.
Кінетична (моторна) дислексія і дисграфія
Як самостійну, цю форму порушення писемного мовлення виділяють не всі автори. Однак, багато хто відзначає порушення рухів очей у процесі читання (околомоторна дислексія). Нерухомий погляд практично не сприймає складне за структурою зображення. Будь-яке складне сприйняття здійснюється за допомогою активних, пошукових рухів очей. Переклад погляду з букви на букву, зі слова на слово, з рядка на рядок має свої закономірності. Дітям не завжди просто вдається оволодіти ними. Кінетична (моторна) дисграфія обумовлена певними вимогами до руху руки, якщо вони не дотримуються, виникають характерні труднощі руху руки під час письма.
Дізорфографія
З приводу правомірності віднесення дізорфографіі до дисграфії теж немає єдності думок. В даний час це найменш вивчена категорія порушень письма. Вважається, що при дізорфографіі у дитини відсутне «чуття» на орфограми, на сторінці він може допустити від 15 до 60 помилок. Дитина не може визначити, де саме потрібно застосувати добре відоме йому правило, не може знайти помилку і тим більше її виправити. Інакше кажучи, «правила знає, а застосувати не може». Виявлення орфограмм і рішення орфографічного завдання вимагає володіння морфологічним аналізом слів, достатнього лексичного запасу, здатності вибирати необхідні перевірочні слова по формально граматичним ознакам. Труднощі в оволодінні орфографічними уміннями відзначаються не тільки в початковий період навчання, але і в середніх і старших класах. Найбільш частими є помилки на правила, які вивчаються у початковій школі. Особливий рід дізорфографіі є стійка нездатність опанувати синтаксичними правилами на листі, тобто пунктуацією. Діти з дізорфографіей особливо потребують логопедичної допомоги. Без неї вони часто опиняються в числі невстигаючих з усіх предметів.
Вторинна (неспецифічна) дислексія і дисграфія
Всі ці види дисграфії є первинними, тому що обумовлені порушенням однієї з базисних для письмової мови передумов. Відмінною особливістю вторинних порушень читання та письма є відсутність специфічних передумов до них. Такі діти легко диференціюють фонеми, орієнтуються в звуко-буквеному аналізі слова, сприймають складні зорові зображення, у них немає обмежень в рухах. У виникненні вторинних дислексії і дисграфії істотну роль відіграють дефіцит довільної концентрації, переключення та розподіл уваги. Погана слухо-мовна пам'ять заважає запам'ятати прочитаний текст, чи текст, що диктуюється й правильно відтворити його. Особливе значення має темп діяльності під час письма і читання. Діти, які з яких-небудь причин, не встигають писати і читати в заданому темпі, поспішаючи виконати завдання, роблять найрізноманітніші помилки. Можна подумати, що у них присутні всі види дислексії і дисграфії відразу. Однак, при зниженні темпу ці діти досить добре читають і пишуть.
На що потрібно звернути особливу увагу:
- Якщо Ваша дитина лівша.
- Якщо дитина - переучена правша.
- Якщо Ваша дитина відвідувала логопедичну групу.
- Якщо в сім'ї говорять двома або більше мовами.
- Якщо Ваша дитина занадто рано пішла до школи (невиправдане ранішне навчання грамоті іноді провокує виникнення дисграфії і дислексії.) Відбувається це в тих випадках, коли у дитини ще не настала психологічна готовність до такого навчання.
- Якщо у Вашої дитини є проблеми з пам'яттю, увагою.
- Змішання букв по оптичної подібності: б-п, т-п, а-о, е-з, д-у.
- Помилки, викликані порушенням вимови, дитина пише те, що каже: лека (ріка), суба (шуба).
- При порушеному фонематичному сприйнятті змішуються голосні о-у, е-ю, приголосні р-л, й-ль, парні дзвінкі і глухі приголосні, свистячі і шиплячі, звуки ц, ч, щ. Наприклад: тиня (диня)...
- Пропуски букв, складів, недописування слів. Наприклад: прта - парта, Моко - молоко, веселі (веселий).
Кілька порад батькам:
- Якщо дитині задали додому прочитати текст або багато писати, то розбийте текст на частини і завдання виконуйте в кілька прийомів.
- Не змушуйте дитину переписувати багато разів домашні завдання, це не тільки завдасть шкоди здоров'ю дитини, а й поселить невпевненість, а також збільшить кількість помилок.
- Хваліть свою дитину за кожен досягнутий успіх, як можна менше принижуйте.
Кілька слів про почерк
Почерк дитини з такими порушеннями - вираз всіх його труднощів. Як правило, у дисграфіків виділяється достатньо різко два типи почерку: один дрібний, бісерний і "красивий" - інший - величезний, корявий, незграбний, "потворний". Так ось, за красою в даному випадку гнатися не потрібно, вона прийде сама. Як показує досвід, саме незграбні і величезні букви і є те, до чого в результаті повинна прийти і над чим працювати дитина. Цей почерк - його справжнє обличчя, обличчя чесного першокласника, який хоче і може вчитися (нашому першокласнику, до слова сказати, може бути і 10 і 16 років, мова йде про психологічний вік навчання письма).
Отже, ГЕТЬ бісерний ланцюжок буковок, ХАЙ ЖИВЕ розмашистий почерк, на весь рядок, а може і на півтори!
ЯК НАВЧИТИ:
Тут все досить просто. Протягом деякого часу (зазвичай двох-трьох тижнів на це вистачає) в зошити в клітинку переписується КОЖЕН ДЕНЬ абзац тексту з будь-якого художнього твору або вправи з підручника. Невеликий розмір. Текст, що ДУЖЕ ВАЖЛИВО, пишеться по клітинках, по одній букві У КЛІТЦІ, БУКВА ПОВИННА ЗАЙМАТИ КЛІТКУ!
Важлива тут і психологічна підготовка дитини до занять При несприятливій психологічній атмосфері, занять "з-під палки", результатів може не бути. Обсяг тексту, підкреслюю ще раз, повинен бути невеликим, для дитини до десяти років це може бути всього один рядок в день, але як слід, чітко переписаний. Загальна мета - не допустити ні найменшої відрази, втоми, навіть невдоволення собою!
У виборі канцелярського приладдя для дисграфіків є свої хитрощі.
Масаж подушечок пальців важливий для правильної роботи мозку при напписанні. Це радять всі логопеди. Тому добре якщо місце "хватки" ручки або олівця покрито реберцями або пупиришкамі. Но ще краще, якщо учневі цю саму ручку зручно тримати, тоді почерк швидше стабілізується. А для цього корпус повинен бути тригранним. Такі ручки і олівці для дисграфіків з потрійним перетином для опори трьох тримаючих пальців, випускає, наприклад, фірма Staedtler. Є тригранні олівці та фломастери фірми Centropen.
На жаль, поки що не доводилося зустрічати, щоб були поєднані обидва "зручності": і трикутник, і пухирці. Так що купуйте "пухирчасту" ручку і трикутний олівець.
Хочеться ще відзначити, що канцелярські приладдя, що володіє якимись особливостями, буде предметом гордості невеликої дитини перед однокласниками, що може хоч на крапельку згладити шкільні невдачі.
Дівчатка часто люблять купувати ручки з різнобарвною, блискучою і пр. пастою, благо писати ними (на уроках музики, праці і т.д.) дозволяють. Так нехай краще ручка в очах дитини буде гарна, кольорова, з незвичайною формою корпуса, ніж кольоровий гель, від якого рябить в очах і в зошити. Купуючи ручку, перевірте, як вона пише, чи не проходить чорнило на іншу сторону страниці. Гелієві ручки вважаються найбільш зручними для дисграфіків (відчувається тиск), але в першому класі ними користуватися, швидше за все, заборонять: часто течуть, замерзають, псуються. Тому вдома навіть корисно пограти в середньовічного переписувача - тренуватися писати пір'їнкою і чорнилом (якщо батьки не знають, як, то можна поцікавитися у бабусь і дідусів). "Пір'я" формує правильне положення руки щодо поверхні паперу. При цьому, правда, з'являється захоплююча можливість у чорнилі вимазатися і вимазати зошит, стіл, ніс, коліна та ін., Так що будьте пильні.
КІЛЬКА ВПРАВ, які допоможуть в подоланні дисграфії
Хочу попередити, що дані вправи не ліквідують проблему, але будуть підмогою з боку батьків у подоланні дисграфії, допоможуть логопеду в роботі над дефектом.
1) Вправа "Коректурна правка".
Для цієї вправи потрібна книжка, нудна і з досить великим (не дрібним) шрифтом. Учень щодня протягом п'яти (не більше) хвилин працює над наступним завданням: закреслює в суцільному тексті задані літери. Почати потрібно з однієї літери, наприклад, "а". Потім "о", далі приголосні, з якими є проблеми, спочатку їх теж потрібно ставити по одній. Через 5-6 днів таких занять переходимо на дві літери, одна закреслюється, інша підкреслюється або обводиться в кружечок. Літери повинні бути "парними", "схожими" у свідомості учня. Наприклад, як показує практика, найбільш часто складності виникають з парами "п / т", "п / р", "м / л" (схожість написання) - "г / д", "у / ю", "д / б "(в останньому випадку дитина забуває, вгору або вниз спрямований хвостик) і пр.
Необхідні для опрацювання пари можна встановити при перегляді будь-якого тексту, написаного Вашою дитиною. Побачивши виправлення, запитаєте, яку літеру він хотів тут написати. Частіше ж все зрозуміло без пояснень.
Увага! Краще, якщо текст не буде прочитаний (тому книжка потрібна нудна). Всю увага необхідно сконцентрувати на знаходженні заданого вигляду літери, однієї або двох, - і працювати тільки з ними.
2) Вправа "Пишемо вголос".
Надзвичайно важливий і нічим не замінний прийом: все, що пишеться, проговорюється вголос у момент написання і так, як воно пишеться, з підкресленням, виділенням слабких долей.
Приклад простіший: "На столі стояв глечик з молоком" (на стале стаяв глечак з малаком).
Під "слабкими частками" тут маються на увазі звуки, яким при проголошенні в швидкої мови, що говорить приділяє найменше уваги. Для голосних звуків це будь безударне положення, для приголосних, наприклад, позиція в кінці слова, типу "зу * п", або перед глухим приголосним, типу "ло * шка". Важливо чітко проговорювати також кінець слова, оскільки для дисграфіків дописати слово до кінця важко, і часто з цієї причини виробляється звичка "ставити палички", тобто дописувати в кінці слова невизначену кількість паличок-закарлюк, які при побіжному перегляді можна прийняти за літери. Але кількість цих закорюк та їх якість буквам кінця слова не відповідають. Важливо визначити, чи має ваша дитина таку звичку. Однак незалежно від того, є вона чи ні, привчаємося до послідовності та поступовості промовляння, проговорюємо кожне записуване слово!
3) "Подивись і розберися" (пунктуація для дисграфіків і не тільки).
Матеріал для роботи - збірники диктантів (з уже поставленими комами, і перевірте, щоб не було помилок).
Завдання: уважно вчитуючись, "фотографуючи" текст, пояснити постановку кожного розділового знака вголос. Краще (для середнього та старшого віку), якщо пояснення буде звучати так: "Кома між прикметником і сполучникоми " і ", по-перше, закриває дієприкметниковий оборот "...", а по-друге, розділяє дві частини складносурядного речення (граматичні основи: перша "...", другого "..."), з'єднані сполучником "і".
4) "Пропущені букви".
Виконуючи цю вправу, пропонується користуватися текстом-підказкою, де всі пропущені букви на своїх місцях. Вправа розвиває увагу і впевненість навички письма.
5) Лабіринти.
Лабіринти добре розвивають велику моторику (рухи руки та передпліччя), увагу, безвідривну лінію. Слідкуйте, щоб дитина змінювала положення руки, а не аркуша паперу.
Чого не можна робити?
Діти з дисграфией, як правило, мають гарну зорову пам'ять. Тому в жодному разі не можна пропонувати їм вправи, де потрібно виправити помилки, допущені спочатку. Виконання подібних вправ може згубно позначитися (через ту ж зорову пам'ять) і на учнів, які мають навик грамотного письма.
НЕ Пропонуємо дітям ВИПРАВЛЯТИ ПОМИЛКИ, НАВЧІТЬ ЇХ НЕ РОБИТИ ПОМИЛОК. Суть виправлення дисграфії в тому, щоб викорінити саму думку про те, що при письмі можна ці самі помилки допускати. Текст з помилками зайвий раз показує дитині, що помилки можливі, навіть, мабуть, корисні в чомусь.
Психолого-педагогічна класифікація.
1. Порушення засобів спілкування:
а) фонетико-фонематичні недорозвинення мови,
б) загальне недорозвинення мови.
2. Порушення в застосуванні засобів спілкування:
а) заїкання (логоневроз)
б) прояв мовного негативізму і др.
